Згідно з ч.1 ст. 583   заставодавцем може бути  боржник або третя особа (майновий поручитель).
    Ст. 11 Закону України “Про іпотеку” говорить про майнового поручителя. У разі забезпечення виконання основного зобов'язання  іпотекою нерухомого майна, що належить третій особі (майновому поручителю), майновий поручитель є іпотекодавцем відповідно до іпотечного договору і не несе відповідальність перед іпотекодержателем за виконання основного зобов'язання боржником. У разів порушення  боржником основного зобов'язання майновий поручитель відповідає за задоволення вимоги іпотекодержателя нерухомим майном, що є предметом іпотеки.
    У разі задоволення вимог іпотекодержателя за рахунок предмета іпотеки майновий поручитель набуває права кредитора за основним зобов'язананням.
    Слід зупинитися на понятті “майновий поручитель” . Це поняття не дуже коректне і слід категорію “майновий поручитель” у Законі “Про іпотеку” , змінити на термін “іпотечний поручитель” . Це дасть змогу чітко розмежувати такі способи забезпечення, як іпотека і порука, оскільки майновий поручитель не належить до кола осіб – учасників іпотечних правовідносин,  а його правовий статус визначається законодавством, що регулює поруку.
    Заставодавцем може бути власник речі або особа, якій належить майнове право, а також особа, якій власник речі  або особа, якій належить майнове право, передали річ або майнове право з правом їх застави (ч.2 ст. 583 ЦК України).
    Отже, сторонами іпотеки виступають іпотекодавець та іпотекодержатель.
    Іпотекодавець – це особа, яка передає в іпотеку нерухоме майно для забезпечення виконання власного зобов'язання  або зобов'язання іншої особи перед іпотекодержателем. Іпотекодавцем може бути боржник або майновий поручитель: іпотекодавець – це  кредитор за основним зобов'язанням.
    У відповідності до ст. 586 ЦКУ та ст. 9 Закона “Про іпотеку” , іпотекодавець має право володіти та користуватись предметом іпотеки відповідно до його цільового призначення, якщо інше не встановлене договором.
    При користуванні предметом іпотеки іпотекодавець повинен не припускати погіршення стану предмета іпотеки та змінення його вартості понад норми його звичайної амортизації (зносу).
    Іпотека – це обтяження, нерухомого майна, обмеження прав іпотекодавця щодо розпорядження предметом іпотеки, і тому, іпотекодавецьлише на підставі згоди іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі або у внесених до нього змінах чи доповненнях має право:
1.    зводити, знищувати або проводити капітальний будівлі (споруди), розташованої на земельній ділянці, що є предметом іпотеки, чи здійснювати істотні поліпшення цієї земельної ділянки;
2.     передавати предмет іпотеки у наступну іпотеку;
3.     відчужувати предмет іпотеки;
4.    передавати предмет іпотеки в спільну діяльність, лізінг, оренду, користування.
    Але іпотекодавець має право заповідати передане в іпотеку нерухоме майно. А правочини, що обмежують це право є нікчемними.
    Згідно з ч.3, ст.12 Закона України “Про іпотеку” , правочин щодо відчуження іпотекодавцем переданого в іпотеку майна або його передачі в наступну іпотеку, спільну діяльність, лізинг, оренду, чи користування без згоди іпотекодержателя є недійсним.
    Предмет іпотеки може бути переданий у наступну іпотеку за згодою попередніх іпотекодержателів, якщо інше не встановлено договором (ч.1, ст. 13 Закона “Про іпотеку”) . Тобто аналізуючі цю норму можно зробити висновок, що у договорі іпотеки можно заборонити передачу предмета іпотеки у наступну іпотеку.
    Попередня іпотека має вищий пріоритет над наступними іпотеками. Наступна іпотека, предметом якої є декілька об'єктів, що належать різним особам і є предметом попередньої іпотеки, допускається за згодою власників усіх об'єктів нерухомого майна, переданих в спільну іпотеку.
    У разі звернення стягнення на предмет іпотеки наступним іпотекодержателем попередній іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед попереднім іпотекодержателем ще не настав. Якщо попередній іпотекодержатель не скористався цим правом, попередня іпотека є дійсною до повного задоволення вимоги попереднього іпотекодержателя за основним зобов'язанням, а право власності на предметіпотеки      переходить 22      до нового власника разом з обтяженням цього майна попередньою іпотекою.
    Попередній іпотекодержатель має право на підставі письмової заяви припинити звернення стягнення на предмет іпотеки, ініційоване наступним іпотекодержателем, якщо таке стягнення матиме наслідком неповне задоволення вимог попереднього іпотекодержателя. У цьому разі вимоги наступного іпотекодержателя підлягають задоволенню після звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем і після повного задоволення його вимог, забезпечених іпотекою.
    У разі звернення стягнення на предмет іпотеки попереднім іпотекодержателем наступний іпотекодержатель також має право звернути стягнення на предмет іпотеки, навіть якщо строк виконання основного зобов'язання перед наступним іпотекодержателем не настав.
    При зверненні стягнення на нерухоме майно, що є предметом декількох іпотек, вимоги кожного наступного іпотекодержателя задовольняються після повного задоволення вимог кожного попереднього іпотекодержателя згідно з пріоритетом та розміром цих вимог.
    Підставами припинення іпотеки (ст. 17 Закона України “Про іпотеку”) є:
1.припинення основного зобов'язання або закінчення строку дії іпотечного договору;
2.реалізації предмета іпотеки відповідно до  Закону “Про іпотеку”;
3.набуття іпотекодержателем права власності на предмет іпотеки;
4.визнання іпотечного договору недійсним;
5.знищення (втрати) переданої в іпотеку будівлі (споруди), якщо іпотекодавець не відновив її. Якщо предметом іпотечного договору є земельна ділянка і розташована на ній будівля (споруда), в разі знищення (втрати) будівлі (споруди) іпотека земельної ділянки не припиняється;
6.з інших підстав, передбачених цим Законом.
    Наступні іпотеки припиняються внаслідок звернення стягнення за попередньою іпотекою.
    Відомості про припинення іпотеки підлягають державній    22 реєстрації у встановленому законодавством порядку.
    Права заставодержателя (право застави) на річ, яка є предметом застави, поширюється на її приналежності, якщо інше не встановлено договором.
    Треба пам'ятати, що якщо є відповідне застереження у договорі, то право застави поширюється на плоди, продукцію та доходи, одержані від використання заставленого майна ( ч. 3 ст.576 ЦК України).
    Якщо ж немає спеціального застереження     в договорі, то відповідно до ч. 2 ст. 9 Закону України “Про іпотеку”  іпотекодавець має право одержувати від предмета іпотеки продукцію, плоди і доходи.
    За рахунок іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату відсотків, неустойки, основної суми боргу та будь – якого збільшення цієї суми, яке було прямо встановлене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.
    Якщо умова за основним зобов'язанням підлягає виконанню у грошовій формі, розмір цієї вимоги визначається на підставі іпотечного договору або договору, що обумовлює основне зобов'язання, у чітко встановленій сумі чи шляхом надання критеріїв, які дозволяють встановити розмір цієї вимоги на конкретний час протягом строку дії основного зобов'язання.
    Якщо інше не встановлено законом або іпотечним договором, іпотекою також забезпечуються вимоги іпотекодержателя щодо відшкодування:
1.    витрат, пов'язаних з пред'явленням вимоги за основним зобов'язанням і зверненням стягнення на предмет іпотеки;
2.     витрат на утримання і збереження предмета іпотеки;
3.     витрат на страхування предмета іпотеки;
4.    збитків, завданих порушенням основного зобов'язання чи умов іпотечного договору.                                                                    22
    Предмет договору іпотеки підлягає страхуванню. Згідно з ч.1 ст.8 Закону України “Про іпотеку” , іпотекодавець зобов'язаний застрахувати предмет іпотеки на його повну вартість від ризиків випадкового знищення, випадкового пошкодження або псування, якщо іпотечним договором цей обов'язок не покладено на іпотекодержателя. Якщо ж договором обов'язок по страхуванню покладений на іпотекодержателя, то він згідно з ч.3, ст.7 має право на відшкодування витрат, пов'язаних зі страхуванням предмета іпотеки.
    У разі наступної іпотеки страхування предмета іпотеки не є обов'язковою.
    Договір старування укладається на користь іпотекодержателя, який у разі настання страхового випадку набуває право вимоги до страховника. У разі набуття прав за іпотечним договором новим іпотекодержателем він також набуває право вимоги до страховика.
      Якщо страховий випадок наступає, іпотекодержатель щодо предмета іпотеки має переважне право на задоволення своєї вимоги за основним зобов'язанням із суми страхового відшкодування. Після задоволення вимог іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, з суми страхового відшкодування будь – яке перевищення суми страхового відшкодування над розміром вимоги іпотекодержателя, що має вищий пріоритет, підлягає розподілу між іпотекодержателями, що мають нижчий пріоритет, та іншими кредиторами боржника відповідно до пріоритету та розміру їх зареєстрованих прав чи вимог і іпотекодавцем в останню чергу.
    Але за згодою між іпотекодавцем і іпотекодержателем, що має вищий пріоритет (з сутності ч.3, ст. 8 Закону “Про іпотеку” випливає, що згода інших іпотекодержателей, які мають нижчий пріоритет не потрібна) , страхове відшкодування може бути спрямоване на відновлення предмета іпотеки.
    Також у договорі необхідно зазначити вартість предмету іпотеки. Вона визначається за згодою між іпотекодавцем та іпотекодержателем або  шляхом проведення оцінки предмета іпотеки відповідним суб'єктом оціночної діяльності у випадках, встановлених законом або договором.
    Обов'язковість здійснення експертної оцінки майна при передачі   22 його в іпотеку виключена Прикінцевими положеннями  (п. 3) Закону України “Про іпотеку”, окрім застави державного та комунального майна.
    Ст 19 Закону України “Про іпотеку” регулює порядок внесення змін і доповнень до іпотечного договору.
    Зміні і доповнення до іпотечного договору  підлягають нотаріальному посвідченню. Відповідні відомості про зміну умов  обтяження нерухомого майна іпотекою підлягають реєстрації у встановленому законом порядку. Після оформлення заставної зміни і доповнення до іпотечного договору і договору, яким обумовлене основне зобов'язання можуть вноситися лише після анулювання заставної і видачі нової заставної.
    Будь-яке збільшення основного зобов'язання або процентів за основним зобов'язанням , крім випадків, коли таке збільшення прямо передбачено іпотечним договором, може бути здійснене після державної реєстрації відповідних відомостей про зміну умов обтяження нерухомого майна іпотекою. Таке збільшення підпорядковується  пріоритету  вимоги за будь-яким іншим зобов'язанням, забезпеченим предметом іпотеки, яка була зареєстрована до реєстрації відповідної зміни умов обтяження  нерухомого майна іпотекою.